Ось так непомітно – один по-одному -
Лишають батьки нас. Дорога додому
Стареньким не завжди буває легкою.
Не всі на прощання махнуть нам рукою.
Не всі заповіти складають родинам.
Не кожен пригорне до серця дитину,
Сказавши тихенько "прощай" біля ліжка.
Буває, що тільки застигла усмішка
Розкаже живим про останні хвилини,
Про те що насправді безсмертна людина.
Написано ж нам: по могутності Бога
У світі не зникне безслідно нічого.
А смерть – то всього лише сходинка в вічність.
Доброго ранку, Неба Величність!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дуже добре,лагідне ваше серце хай рясно благословить Господь.Успіхів вам в творчості. Комментарий автора: Дякую за відгук і за благословіння. А відносно серця - не знаю. Мені здається воно таке як і у більшості, з набором плюсів та мінусів.
Кругар
2009-04-01 18:00:30
Проникливо, зворушливо й оптимістично. З гарним літературним смаком. Комментарий автора: Дякую за відгук. Благословінь Вам.
*** - Анастасия Стайкова Однажды я вдруг поняла, что жизнь не принадлежит человеку! У меня ещё не было конкретных мыслей о Боге. Просто "случайно" родилось это стихотворение, я стала над ним думать и поняла эту простую истину) Я поняла вдруг, что всё может в любой момент вдруг раз, и закончиться... И я ничего не смогу изменить, ничего поделать с этим сейчас...
Но дальше этого мои мысли тогда не пошли, я "побоялась" немножко, но ещё тоже не услышала призыва, а пошла себе жить дальше))
